Сучасні педагогічні технології

Особливості ігрових технологій:

• оптимальне поєднання гри з іншими формами навчально–виховного процесу – складна діяльність педагогів;
• розвивальний потенціал закладений в природі гри;
• добровільність і обов’язковість, розвага і напруження, містика і реальність, відокремленість від повсякденності і постійний зв'язок з нею;
• мотиваційний фактор;
• програвання життєвих ситуацій.

Ігрові технології в молодшому шкільному віці

Повторення з психології : Особливості молодшого шкільного віку. Види діяльності.

В молодшому шкільному віці діти легко включаються в різні види діяльності, особливо  ігрову.

В ігровій моделі навчального процесу створення проблемної ситуації відбувається через введення ігрової ситуації: проблемна ситуація проживається учасником в її ігровому втіленні, основу діяльності складе ігрове моделювання.

Діти діють за ігровими правилами.

Результати гри виступають в «подвійному плані» - як ігровий, так і як навчально – пізнавальний результат. Ігрова технологія включає в себе послідовність ігор і вправ, що формують вміння виділяти головне(характерні ознаки предметів, порівнювати їх).

Ігрова технологія будується як цілісне утворення, що охоплює певну частину навчального процесу, що об’єднана певним змістом, сюжетом, персонажами. В неї включаються послідовні ігри, вправи, групи ігор.

Ігровий сюжет розвивається паралельно основному змісту навчання, допомагає активізувати навчальний процес, освоювати навчальні елементи.

Складання ігрових технологій з окремих ігор і елементів – турбота кожного вчителя початкової школи.

РОБОТА З ПІДРУЧНИКОМ:

Карпечук С.Г. Теорія і методика виховання ( с. 226-228):

-              Значення гри.

-              Види гри.

-              Педагогічні ігри, їх диференціація (дидактичні, творчі).

-              Види педагогічних творчих ігор.

-              Системні компоненти методики організації і проведення педагогічних творчих ігор.

-              Способи реалізації компонентів.

-              Умови збереження стійкого інтересу до гри.

Савченко О.Я. Дидактика початкової школи (с.190-196):

-      Доповнити: значення гри.

-      Назвати науковців, які працювали над проблемою дидактичної гри.

-      Визначити позицію вчителя у грі.

-      Назвати та охарактеризувати компоненти структури розгорнутої ігрової діяльності.

-      Доповнити характеристику дидактичної гри: значення; позиція педагога; функції; форми ігрової діяльності; види дидактичних ігор; головні умови ефективності застосування дидактичних ігор.

Ділова і рольова гра

Механізм педагогічної діяльності, надзвичайно складний. В ньому немає раз і назавжди заданої програми, як немає стабільних прийомів та способів  її виконання. Не можна навчати педагога  професійно виконувати роботу за певним зразком, оскільки цей зразок у практиці вчителя–вихователя перманентно зазнає значних змін. Участь у цільових педагогічних іграх дає змогу учням осягнути діалектичність освітнього процесу, проникнути в секрети його технології, опанувати різноманітні прийоми спілкування, керівництва, набути необхідних для вчителя якостей організаторського, комунікативного та дидактичного характеру.

В курсі вивчення педагогіки використовуємо різні види ігрової діяльності: імітаційні педагогічні ситуації, розігрування ролей (класовода вихователя, батьків і т.д.), написання методичних матеріалів, складання ділових паперів, з якими випускники матимуть справу в майбутній педагогічній діяльності.

Спинимось на характері ділових і рольових ігор.

Рольова гра – це спеціально організована  і педагогічно керована діяльність, що спрямована на вибір оптимального варіанта розв’язання педагогічної проблеми.

Ділова гра – це така рольова гра, в якій імітується деякий  реальний процес

Ділові ігри класифікуються:

-           за рівнем пізнавальної самостійності – репродуктивні і не імітаційні;

-           за особливостями ігрової реальності – імітаційні і не імітаційні;

-           за змістом ігрових ситуації–виробничі, організаційні, управлінські, педагогічні, соціально–психологічні;

-           за метою – виробничі, навчальні, дослідницькі.

Рольова гра розглядається як метод вивчення теорії, оволодіння і апробації певних моделей педагогічних рішень і відповідальних дій у ситуацій, яка імітується.

Для методу ігор характерним є умовність гри, наявність спільної мети у всіх учасників, розподіл ролей, зіткнення різних точок зору стосовно педагогічної проблеми, невизначеність гри щодо результату чи розвитку, наявність системи стимулювання діяльності учасників.

Структуру гри визначають:

Мета: формування у учнів умінь і навичок засвоєння практичного досвіду, на основі знань, що були набуті на лекціях, уроках, практичних заняттях; ознайомлення з досягненнями педагогічної науки та передового досвіду; закріплення лекційних знань; аналіз ефективності досвіду майстрів педагогічної праці; відпрацювання і удосконалювання методики вивчення, узагальнення і розповсюдження передового досвіду…)

-           зміст, роль (суть ігрового процесу);

-           сюжет (сукупність дій або подій в яких розкривається основний зміст гри);

-           ситуація (сукупність обставин, положень, певний фрагмент практичної діяльності вчителя).

Умови керування діловою грою:

Ведучий гри повинен добре знати проблему, мати навички проведення занять з елементами ігрового методу. Доброзичливість, довіра у стосунках учасників гри.

Методика підготовки і проведення ділової гри:

І етап – підготовчий. Керівник гри визначає тему. мету, завдання і форму заняття з використанням ігрового методу; добирає  педагогічні ситуації, завдання, проблемні питання, які були б адекватними поставленій меті; визначає ролі залежно від змісту педагогічної ситуації; розробляє інструкції для тих, хто виконуватиме повну роль у створенні ситуації; добирає довідкову, педагогічну, методичну літературу, дидактичний матеріал, засоби наочності; розробляє сюжет гри, послідовність етапів, що реалізується в ході гри, правила гри, регламент; визначає певну систему стимулювання; готує приміщення.

ІІ етап – власне гра. Передбачає короткий вступ інструктивного характеру (визначення мети гри і розкриття суті цього методу), розподіл ролей з урахуванням знань і здібностей учасників; ознайомлення їх з інструкцією, пояснення КТС учасників гри під час виконання цій чи іншої ролі; ознайомлення із системою стимулювання; ігрова дискусія (обговорення різних варіантів розв’язання проблеми).

ІІІ етап – заключний. Підсумковий аналіз, оцінка заняття і результатів гри.

Учні педучилища залучають до таких ігор: табірний збір, педрада, конференція школи, засідання батьківського комітету, батьківські збори, турнір – вікторина, науково – методична конференція в школі, прес – бій, прес – конференція і ін.

Усі ці заходи здебільшого проводимо в аудиторних умовах.

Ще раз зупинимося на вимогах до проведення гри:

1. Чітко визначити тему, мету, завдання та регламент обраного заходу.
2. Розподілити ролі з урахуванням положення, яке займає той чи інший учень у групі. Зокрема враховується особисті симпатії, побажання у виборі партнерів. При цьому ставимо перед учасниками такі завдання: зважати на те, що у ході гри доведеться працювати з повною віддачею, щоб не тільки забезпечити високий професійний рівень, знання матеріалу, активізувати у присутніх інтерес до порушених проблем, сприяти тому, щоб захід був і корисним, і цікавим, і приніс би задоволення, викликав у всіх бажання ще і не раз приймати участь у подібній грі.
3. Рекомендувати учням чітко уяснити свої ролі і визначити стрижень, до якого прив’язуємо всі деталі, з яких складається епізоди гри.
4. Організувати індивідуальну підготовку – репетицію з тим, що інтерес до заходу у кожного учасника підтримувався протягом усього періоду, а стан активності, творчості, пошуку залишався аж до дня проведення гри.
5. Залучити до участі в гри практично всіх членів академічної гри.

Тепер зупинимось на методиці проведення окремих ігор.

Проведення гри «Педрада» на IV курсі: після вивчення нормативного курсу з педагогіки «Управління і керівництво освітою».

Основна мета цієї гри: розкрити техніку і технологію застосування набутих знань в конкретних умовах.

Завдання для учасників:

-              актуалізувати теоретичні знання і досвід, що одержали під час педагогічної практики;

-              збудити у учнів інтерес до педагогічної літератури;

-              викликати потребу в теоретичних знаннях, прагнення до самоосвіти і самовиховання;

-              продовжити формування організаторських, комунікативних та управлінських здібностей;

-              активізувати педагогічну винахідливість, діловитість, науково-педагогічну і життєву спостережливість.

Окремо звернути увагу на суть педради як колективного органу управління, демократії індивідуальної та колективної відповідальності за результати навчально-виховної роботи кожного вчителя і школи в цілому.

Успіх і ефективність гри багато в чому залежить від її підготовки. Остання займає багато часу, потребує індивідуальної роботи з кожним учасником гри. Виділяємо 4 основних елементи: психологічно позитивний емоційний настрой на інтенсивну і цікаву діяльність ( можна досягти обравши темою педради таку: «Аналіз навчально–виховного процесу в класах шести річок»), бажання грати, актуалізація теоретичних знань з практично всього курсу «Дидактики» і «Теорії виховання», ознайомлення на практиці з проведенням подібного заходу, вибір принципу розподілу ролей і суворе додержання його (ролі – всі члени педради, вихователь дитсадка, психолог). Кожний з зазначених елементів реалізується протягом трьох етапів – підготовчого, змістовно – процесуального, підсумкового.

Теоретична підготовка здійснюється в ході читання лекції, ознайомлення учнів з літературним джерелами, висунення питань для обговорення на запланованої педради.

Практична підготовка включає в себе відвідування учнями школи № 1 спостереження з педрадою.

Змістовно-процесуальна підготовка передбачає освоєння кожним учнем своєї ролі. Глибоке усвідомлення місця і призначення в наступній грі проходить через осмислення загальних проблем шкільного життя  в сучасному суспільстві: поєднання навчання з громадсько–корисною працею і координацією спільних зусиль – школи, трудових колективів. Які шефствують над школою, сімей учнів.

Вироблення порядку денного гри і розподіл ролей – відповідальне і зовсім не просте завдання, адже необхідно визначити роль кожного ( тобто забезпечити реальну участь у грі всіх членів академгрупи), враховувати особисті симпатії, реальних лідерів наділити головними ролями, що сприятиме успішному проведенню заходу і вже тут включити всіх учасників у групу. Розподіл ролей найкраще проводити в колективній бесіди на основі демократичних виборів. Таким чином обираються (звичайно, за погодженням самих кандидатів на ту чи іншу роль) директор школи, його заступник по навчально–виховній роботі, організатор позакласної і позашкільної роботи, класні керівники, інспектор райвно, член батьківського комітету, представник шефів. Можна також запросити «представника преси», «психолога», «соціолога», «методиста районного методичного кабінету».

Обговорюються оголошення, регламент роботи, та порядок денний.

Гра триває 3 години.

Регламентація, загальний порядок побудови педради повинні відповідати тим, які діють в школі.

Обговорення проводиться колективно, після чого кожному учаснику виставляються оцінки.

Позитивною стороною будь–якої педагогічної гри є те, що в процесу підготовки і проведення її в учнів виникає необхідність самостійно приймати рішення, вдаватися до творчості, продумувати свою поведінку, стиль спілкування з усіма учасниками. Внаслідок цього активізуються знання не лише з педагогіки, психології, а і з інших предметів, що вивчаються, вишукуються найкращі способи реалізації інтегрованих знань, виробляються нові поняття, вміння.

Рольова гра «Телеміст»:

Скажемо,що за домовленістю між Українським республіканським телебаченням і однією з американських телеканалів організовано телеміст, на якому зустрічаються, щоб обмінятися думками представники освіти, педагогічної думки, науки, а також учні двох країн ( І група, ІІ група). Коло проблем наперед обумовлені  і відоме всім учасникам гри.

Для обговорення, наприклад, можна винести питання, які стосуються:

1)                  демократизації народної освіти; питання диференціації навчання;

2)                  аналіз соціальних гарантій одержання освіти;

3)                  погляди на економічну ефективність освіти;

4)                  зв’язку педагогічної практики з науковими дослідженнями в галузі педагогіки, психології…

Для проведення гри команди сідають одна на проти іншої, так, щоб усім добре було видно дошку з накресленою на ній таблицею. Поблизу – стіл для журі (3-5 чоловік). Якщо в школі дві групи слухачів, якщо заняття проводиться на базі двох груп, то кожна з них по черзі виступатиме в ролі представників однієї з країн. Обговорюються ведучі телеканалу.

Вводиться обмеження в часі на постановку питання і відповідь на нього. На запитання – 30 секунд, на відповідь – 2 хвилини.

Оцінки на питання і відповіді встановлюються за 3 – бальною системою.

В кінці заняття підводиться підсумок, визначається команда – переможець.

Рольова гра « Прес–конференція»

Ролі: провідні вчені країни, педагоги, психологи, вчителі–новатори, кореспонденти.

Питання, які розглядаються:

1. Чому корінний поворот суспільства до проблеми освіти став об’єктивною необхідністю? Що  вас не задовольняє в діяльності нинішньої загальноосвітньої школи? В чому причини її проблем?
2. У чому, на вашу думку, полягає поглиблення реформування школи?
3. Якими шляхами можна провести професіональну орієнтацію молоді у відповідність з рівнем потреб країни в кадрах? Як зробити сучасну загальноосвітню школу базової ланкою системи неперервної освіти?
4. Чи відповідають нинішні умови життя і діяльності вчителя його творчому розвитку? Які перепони на шляху його професійного зростання необхідно побороти?
5. В чому криються причини складних взаємовідносин освіти як системи і педагогічного новаторства в будь–які його формі?
6. Учитель – основна дійова основа реформування школи. Якими якостями він має володіти, щоб забезпечити різнобічний розвиток учня?

Підготовчий етап триває 2-3 тижні.

Формується 5 команд: 1 – вчені, 2 – вчителі–новатор; 3 - кореспонденти газет і журналів; 5 арбітри, які оцінюють учасників гри в кожному циклі, а потім підбивають підсумки.

Учасники і команди розподіляють між собою ролі: педагоги, психологи.

На столах, за якими сидять учасники кожної команди стоять таблички відповідей.

І  період гри – короткі доповіді за визначеними питаннями;

ІІ період – «питання з залу», дискусія;

ІІІ період – підведення підсумків.

Додатково варто ввести призи: «За краще запитання», «За оригінальність дії, ідеї», «За винахідливість»…

Підведення підсумків арбітрами; викладачами.

Ми розглянули окремі заняття, проведені у формі гри.

Оцінка цієї роботи учнями:

«Уроки – рольові ігри подобаються тому, що дають змогу самостійно вивчити матеріал, правильно оцінити власні знання. Уміння, висловлювати думки. Такі заняття закріплюють вивчення на інших уроках і одночасно відкривають щось нове, цікаве».

«… гра потребує багато знань, що того ж слід самому думати і вирішувати багато питань»

«На семінарі треба просто переказати прочитане, а ось під час гри необхідно показати, пережити певну ситуацію, вибрати правильний, найбільш доцільний тип поведінки».

«Це приємне, корисне і цікаве заняття».

Значення викладача під час підготовки і проведення педагогічних ігор важко переоцінити. Він виконує роль консультанта, режисера, головного арбітра, безпосереднього учасника кожної гри. Питання, що стосується підготовки ділової педагогічної гри  часто виходить за межі підручника, навчальних посібників. Тому від викладача вимагається знання теоретичних питань з педагогіки та психології, добра обізнаність з передовим педагогічним досвідом. Йому також доводиться розв’язувати цілий ряд проблем, які в жодному посібнику не знайдеш, виявляти організаторські , виховні і суто людські, професійно – педагогічні якості.

При всій складності підготовки і проведення педагогічна гра винагороджує викладача тим. Що забезпечує активність учнів, збуджує в них інтерес до самостійної роботи і потребу  в ній, викликає добро совість ставлення до своїх обов’язків як учасників непереривного педагогічного процесу.

Участь учнів у ділових педагогічних іграх сприяє ефективній підготовці їх до розв’язання проблем пізнавальної активності школярів, формує психологічну і практичну готовність до педагогічної практики, до навчання «вчитися з захопленням», розуміти педагогічну роботу як багатосторонню синтетичну діяльність. Розігрування ролей наочно показує майбутнім учителям можливі шляхи оволодіння педагогічною майстерністю, обґрунтовує потребу в постійній роботі над підвищенням свого професійного та психолого–педагогічного рівня.

Ділові педагогічні ігри помагають усвідомити педагогіку і як  науку і як мистецтво. Адже техніка застосування на практиці психолого-педагогічних і спеціальних знань перебуває на грані мистецтва , високої майстерності. Ділові педагогічні ігри створюють умови для творчості, оволодіння мистецтвом спілкування, керівництва процесом засвоєння знань, умінь, навичок, формування поведінки, кращих рис характеру, моральної орієнтації, естетичних смаків.

Потреба в постійному спостереженні, участь в педагогічній практиці закріплює інтерес до обраної професії, сприяє глибокому усвідомленню складності і багатогранності педагогічного процесу, що в кінцевому результаті зменшує кількість помилок у наступній психологічній діяльності після закінчення педучилища.

Висновок. Гра – метод, форма і технологія організації навчального процесу у початковій школі. Має широкий спектр можливостей з метою активізації та інтенсифікації навчально-виховного процесу.

3.Закріплення

- Дайте поняття інтенсифікації навчання.

- Дайте поняття активізації пізнавальної діяльності учнів.

- Обгрунтуйте необхідність використання гри у навчальному процесі початкової школи.

- Дайте поняття ігрової технології.

- Складіть алгоритм використання ігрової технології.