Сучасні педагогічні технології

 

Змістовий модуль №2

Самостійна робота студентів №9

 

Тема : Технологія вільної праці Селестена Френе.

Кількість годин: 2

Студенти повинні знати: основні аспекти виховання за технологією С.Френе; альтернативність педагогічної технології С.Френе щодо традиційних форм навчання і виховання.

Студенти повинні вміти: з метою виявлення шляхів поліпшення навчально-виховного процесу вміти встановлювати зв’язки між ідеями навчання і виховання С.Френе, Л.С.Виготського та технології майстерень.

План

1. Класифікаційні параметри, концептуальні  положення технології С.Френе.
2. Особливості організації навчання в рамках технології Френе.
3. Особливості методики С.Френе.

Література :

1. Дичківська, I.M. Інноваційні педагогічні технології [Текст] : навчальний посібник / І. М. Дичківська. - К. : Академвидав, 2004. - 352с. - С.72 - 75.
2. Селевко, Г.К. Энциклопедия образотворчих технологий [Текст] : в 2 т. Т.1. / Г. К. Селевко. – М. : НИИ школьных технологий, 2006. – 816 с. – С. 137 – 193.

Інтернет-ресурси:

1. Библиотека по педагогике [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://pedagogic.ru/books/item/f00/s00/z0000018/index.shtml.
2. Основні орієнтири виховання учнів 1 – 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mon.gov.ua/ua/about-ministry/normative/548-
3. Життя і діяльність Селестена Френе [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://stud24.ru/pedagogy/zhittya--dyalnst-selestena-frene/494643-1910762-page2.html

 

Методичні рекомендації студентам до самостійної роботи

1. Складіть опорний конспект по темі «Технологія вільної праці»  С.Френе.
2. Зверніть увагу на зв’язок технології вільної праці С.Френе і технології програмованого навчання.

Питання для самоперевірки.

1. Охарактеризуйте головні засоби реалізації мети педагогічної технології С.Френе.
2. Чи можлива соціалізація особистості дитини через систему дитячого самоуправління та які її шляхи ?
3. Проаналізуйте систему планування та оцінювання навчальної роботи у школі С.Френе.

 

Форма контролю: самостійна робота.

 

ДОДАТОК

Технологія успіху і радості праці С. Френе

Технологія французького педагога Селестена Френе (1896—1966) «Школа успіху і радості» заснована на ідеях гуманізму і самовідданої любові до особистості дитини. Вона запропонувала оригінальне розв'язання проблеми організації життя дітей, різноманітні експерименти щодо активізації їх пізнавальної діяльності, форми і методи виховної роботи.

Життєвий шлях та особливості педагогічного доробку С. Френе

У 1820 р. С. Френе розпочав педагогічну діяльність у малокомплектній школі маленького міста Приморських Альп. Особливу увагу молодий учитель приділяв формуванню добрих стосунків у шкільному колективі, підтриманню порядку й чистоти в класах, у своєму щоденнику відзначав особливості поведінки кожного учня, його досягнення і проблеми.

У 1924 р. Френе взяв участь у конгресі Міжнародної ліги «Нового виховання» у Швейцарії.

У пошуках нових, адекватних дитячому розвитку способів передавання знань він познайомився з М. Монтессорі, активно листувався з Ж.-О. Декролі, налагодив стосунки з керівниками об'єднання «Нове виховання» А. Фер'єром, Е. Клапаредом, Р. Кузіне. Значний інтерес викликала у нього система реформованих шкіл X. Літца в Алтоні (Німеччина), в яких діти навчалися майже без втручання вчителя. Йому були близькі ідеї Ж. –Ж. Руссо щодо важливості трудового виховання. 

Шукав власні шляхи оновлення школи і невдовзі запропонував їх у своїй педагогічній концепції. Його система вирішального значення надавала досвіду дитини, набутому в сім'ї, школі, у процесі спілкування. С. Френе був переконаний, що дитина сама створює себе як особистість, а педагог повинен допомагати розвивати те, що їй органічно притаманне. Отже, центром педагогічної діяльності він вважав особистість дитини, яка розкриває свої потенційні можливості, її самоактуалізацію, а не отримання нею абстрактних знань.

У середині 20-х років XX ст. його експерименти стали відомі широкій педагогічній громадськості.

З ініціативи С. Френе було створено Міжнародну федерацію прибічників «Нової школи», яку він очолював протягом багатьох років, засновано кілька педагогічних журналів, що працювали під його опікою. Протягом 1934 — 1935 рр. за підтримки соратників С. Френе побудував власну школу в м. Вансе.

Школа працювала як інтернат для дітей переважно з малозабезпечених сімей. Розроблена в ній педагогічна техніка передбачала оригінальні форми виховання й навчання.

Створена ним під час теоретичних і практичних пошуків модель нової школи поєднувала різні за функціями елементи: шкільну типографію, шкільний кооператив, «вільні тексти», робочу бібліотеку тощо. Обов'язковим чинником її функціонування була радісна, ділова атмосфера. У першій половині дня одна група учнів самостійно навчалася, звертаючись, якщо необхідно, за допомогою до вчителя, інші діти групами чергували на кухні, працювали на городі або з майстернях. До обіду підбивали підсумки, обговорювали «вільні тексти», повідомлення, проводили консультації. У другій половині дня вихованці займалися спортом, гралися, працювали в майстернях. Увечері в присутності всієї школи С. Френе підсумовував зроблене за день. Кожний учень і кожний клас мали свої програми на день, тиждень, місяць. Для виконання групового завдання діти самостійно обирали собі товаришів, не рідше одного разу на три тижні вони звітували.

 Розвивала творчі,  музично-художні здібності дітей, допомагала їм опановувати різні художні техніки, видавала книги і журнали про дитячі роботи. Подружжя об'єднувало навколо себе однодумців, обмінюючись із ними міркуваннями про шляхи вдосконалення педагогічного процесу.

Принципові дидактичні установки технології Френе:

1) не поділяти навчальні предмети на основні та другорядні;

2)освоювати шкільну програму групами (командами) ліцеїстів;

3)використовувати активні методи навчання з урахуванням індивідуальних нахилів дітей; 4) навчати у тісній взаємодії із середовищем, співпраці вчителів з учнями;

5) перетворити екзамени на процес набуття знань.

Реалізація їх відбувається за трьома основними напрямами: коригування програм, оновлення форм і методів навчання, використання технічних засобів.

Основними засобами реалізації цієї мети С. Френч вважав, працю в школі-майстерні, розумову діяльність під час індивідуальних занять за планом і графіками, художню творчість, набутий у процесі трудової діяльності власний досвід дитини. 

Виховання, за твердженням С. Френе, охоплює такі етапи:

1. Виховання у сім'ї (від народження до 2 років). Вирішальне значення становлення особистості дитини протягом найперших років життя він підкреслював у книзі «Поради батькам». Від взаємодії батьків з дитиною на цьому етапі значною мірою залежать успіхи виховання в індивідуальному, соціальному та загальнолюдському аспектах на наступних стадіях її розвитку.
2. «Дитячий заповідник» (від 2 до 4 років). Так С. Френе назвав дошкільні заклади, в яких має відбува­тися виховання дітей від 2 років. На будь-якому етапі життя дитини справжнє виховання здійснюється на основі принципу «пізнання на дотик» — найважливішого від усіх наукових методів. Ефективною є підготовка дитини до життя в насиченому розвивальному середовищі, яке допомагає їй пізнавати світ « на дотик ». Якщо середовище не дає дитині змоги самій набувати необхідного для адаптації в навколишньому світі досвіду, то вихователь змушений вдаватися до різних педагогічних маніпуляцій, які іноді важко відрізнити від обману. У природному середовищі завдання вихователя полягає в постійному матеріальному і технічному вдосконаленні обладнання «заповідника», що сприятиме набуттю дитиною досвіду.
3. Дитячий садок (від 4 до 7 років). Чотирирічний малюк вже намагається підпорядкувати середовище собі. Виховання дитини до семи років має відбуватися у процесі «роботи-гри» з використанням відповідних матеріалів, знарядь, технічних засобів.
4. Початкова школа (від 7 до 14 років). На думку С. Френе, саме на цьому етапі доцільними є уроки. У початковій школі дитина продовжує діяльнісне пізнання світу, освоєння навколишнього середовища в дії.

У розвитку життєдіяльності дитини він виокремив такі етапи:

—   розвідка «на дотик» (дитина пізнає, досліджує, випробовує навколишній світ);

—   період обживання (дитина узагальнює, упорядковує набутий досвід, але ще не здатна діяти усвідомлено);

—   період праці («завоювання» дитиною навколишнього світу). За сприятливих зовнішніх обставин вона починає працювати. На цьому етапі розвитку дитини необхідно поєднати взаємодію з природою, механічну працю, розумову діяльність, художню творчість.

Нововведеннями у діяльності школи Френе були уроки-прогулянки, під час яких діти спостерігали природне і людське середовище, а потім усно і письмово викладали свої враження.

Механічною працею С. Френе вважав застосування праці, які пришвидшують процес «пізнання на зміцнюють і розширюють владу людини над їм середовищем. У процесі праці дитина ознайомлюється з інструментами, її згодом вчиться усвідомлено користуватися ними для досягнення своєї мети.

Розумова діяльність дитини виявляється в умінні володіти знаряддями, які допомагають їй контактувати з людьми, формувати і виражати свої потреби, розвивати і поглиблювати знання про навколишній світ. Так, своєрідними головними знаряддями для дитини є руки, мова.

Художня творчість є важливим засобом чуттєвого пізнання дитиною світу. За словами С. Френе, малюнок не втрачає значущості й після того, як діти навчилися писати. Важливу роль у їх розвитку відіграють також ляльковий театр, співи, ритміка.

У трудовій школі Френе стрижнем є навчання у праці. Ознайомлення з навколишнім світом, пізнання і перетворення його відбувається в ній через діяльність, виховання прагнення працювати (фізично і розумової).

Однією з концептуальних засад педагогічної технології є ідея про опори-бар'єри.

В «Школах успіху і радості» значно розширено їх спектр. Такою  опорою у ній є індивідуальні плани роботи.

С.Френе запровадив спільне з дитиною розроблення індивідуальних планів занять з усіх навчальних дисциплін.

Педагогічна концепція французького новатора зорієнтована на створення шкільного співтовариства.

Його праці містять цікаві міркування про дух школи, способи формування сімейної обстановки, взаємини дорослих і дітей, які сукупно репрезентують концепцію школи общинного типу.

 До найхарактерніших особливостей такої школи належать:

—   визнані всіма шкільні символи (особливе місце серед них відводиться шкільній газеті);

—    захист прав особистості кожної дитини, основою якого є самоуправління школи.

Особливості змісту педагогічної технології «Школа успіху і радості»

С. Френе був переконаний, що для втілення у життя  прогресивної педагогічної теорії необхідно створити і впровадити «нові матеріальні засоби навчання і виховання». Шкільна типографія, зі створення якої він розпочав свою експериментальну роботу. Тривалий час типографські  машини були обов'язковим устаткуванням кожної ніколи, що працювала за його технологією.

Кращі «вільні тексти» вчитель відбирав для обговорен­ня, під час якого діти вносили корективи, доповнення і приймали до друку. Надалі ці матеріали використову­вали як навчальні посібники.

Шкільну типографію і «вільні тексти» С. Френе вва­жав найяскравішими символами нової школи, практичним втіленням ідей збагачення навчально-виховно­го процесу, постійного вивчення особистості дитини, врахування її інтересів і потреб. «Вільний текст» він використовував не лише як навчальну вправу, а насамперед як важливий соціально-психологічний тест, результати якого допомагають зрозуміти особливості усвідомлення дитиною себе і соціального середовища. Водночас вони репрезентують новітню технологію мовленнєвого розвитку дітей.

Педагогіка С. Френе передбачає співробітництво. І не лише вчителя й учнів, а и учнів один з одним — у класі, школі, з партнерами по листуванню, з батьками та інши­ми дорослими.

 Принципово відмовля­ється від систематичного використання підручників, особливо у початковій школи.

Для систематичного набуття учнями нових знань створив оригінальні навчальні посібники — особливі картки.

Педагогічна технологія С. Френе передбачає чітке планування навчального процесу. Вчитель відповідно до державної програми для початкової школи планує роботу на місяць. Цим планом кожна дитина з допомогою вчителя складає індивідуальний тижневий план, у якому відображає основні види своєї роботи.

Цей процес розгортається за логікою наукових пошуків, охоплюючи такі етапи:

1. Презентація і вираження. На цьому етапі головне, щоб дитина репрезентувала за допомогою слова або малюнка своє бачення певної теми.

2. Аналіз презентацій у групі або з дорослими, коментарі кожного учня з його особистим аналізом .

3. Порівняння та аналогія. Як правило, вони відбуваються шляхом зіставлення  з подібними ситуаціями, які раніше аналізувалися.

1. Комунікація в групі. Важливість її в тому, що кожний учень робить свій внесок у колективну побудову знання.
2. Синтез.

Щоп'ятниці у другій половині дня дитина підсумовує зроблене за тиждень («Підсумок мого тижня»), користуючись умовними позначками:

—           зеленим  кольором: я  виконав  індивідуальний план цілком;

—           оранжевим: мені не вдалося цілком виконати свій план;

— червоним: мені не вдалося виконати свій план, і я  потребую допомоги на наступному тижні.

Гуманною місією шкільного навчання він проголосив культивування успіхів кожного учня, що є необхідним для само­ствердження особистості.

Педагогічна технологія С. Френе передбачає використання у навчанні методи проб і помилок.

Основою навчання є властива всім дітям допитливість. А педагог повинен створювати проблемні ситуації, за яких учні відчувають потребу про щось дізнатися, чогось навчитеся. На цьому ґрунтується природний метод навчання.

Як стверджував С. Френе, «природним заняттям для дитини є не гра, а праця», але праця якомога більше мотивована.

Пізнання під час занять у класах відбувається у про­цесі постійного висунення і перевірки гіпотез. Вивчення середовища, на думку С. Френе, набуває смислу у процесі безпосереднього впливу дитини на нього, його перетворення. Діти можуть використовувати форму вільного  викладу, шкільну газету, про яку знають і в сім і, листування між  школами.

У моральному вихованні недопустимою є опора на словесні методи.

Справжня моральність полягає не в сліпому підкоренні вимогам дорослого, а в добровільному виборі власного способу дій на основі усвідомлення обов'язку і честі.

Для саморозвитку в дітей моральних вчинків необхідно, щоб діяльність школи була спрямована на виховання взаємодопомоги, гуманності, особистої гідності. Важлива роль у цьому належить самоуправлінню учнів, яке у педагогічній системі С. Френе реалізується у формі шкільного кооперативу — об'єднання дітей і дорос­лих задля спільного  використання  знарядь праці, спільного прийняття рішень і спільної відповідальності. У цій системі відносин педагог, зберігаючи авторитетність  і впливовість, переставав бути  одноосібним суддею, а брав участь у діяльності обраної таємним голосуванням ради, що діяла на засадах свободи слова, рівних прав, відкритого обговорення. Щосуботи у другій половині дня проводилося спільне засідання кооперативу. До нього організовували виставки кращих дитячих робіт за тиждень, виступи, наводили порядок у класній кімнаті. 

Важливим елементом технології С. Френе є шкільна. стінна газета, яку створюють упродовж тижня. Для цього щопонеділка у шкільному коридорі вивішують великий аркуш білого паперу, поділений на чотири колонки: «Я критикую», «Я хвалю», «Я хотів би», «Я зробив». Поруч із аркушем прив'язують олівець, щоб будь-хто міг зробити запис, неодмінно підписавши його.

Педагогічна система С. Френе сукупно представлена у таких його працях, як  «Нова французька школа», «Моральне й громадянське виховання», «Формування особистості дитини і підлітка», «Звернення до батьків».

Педагогічний світогляд С. Френе характеризується яскравим гуманістичним спрямуванням. Визначальним чинником освітньої системи, теоретичною основою порівняння чинних освітніх систем він вважав філософію освіти. На думку автора технології «Школа успіху і радості», вчитель, який володіє філософськими основа ми педагогічної діяльності, здатний створювати власні педагогічні технології, оскільки він бачить стратегію освіти і може визначити своє місце в ній. Такий підхід, разом із гуманістичними засадами педагогіки С. Френе, актуальний у розумінні суті, завдань і ролі освіти в сучасному світі.