Семінарське заняття. Педагогіка співробітництва. Партнерська технологія

пп

1. Семінарське заняття

Змістовий модуль №2

Семінарське заняття №1

 

Тема: Педагогіка співробітництва. Педагогіка партнерства.

Студенти повинні знати місце педагогіки співробітництва в системі навчання в школі, порівняльну її характеристику з традиційною системою навчання; ідеї педагогів новаторів, які покладено в основу педагогіки співробітництва.

Студенти повинні вміти робити порівняльний аналіз традиційної системи навчання з організацією навчання в системі педагогіки співробітництва.

Обладнання: виставка праць педагогів-новаторів.

Кількість годин: 1.

 

План семінару

1. Історичний екскурс до джерел педагогіки співробітництва.

2. Загальний аналіз традиційної системи навчання.

3. Загальна характеристика педагогіки співробітництва.

4. Порівняльний аналіз педагогіки співробітництва з традиційною системою.

Література

  1. Пєхота, О. М. Освітні технології [Текст] : навч.посібник / О.М.Пєхота, А.З.Костенко та ін., за ред. О.М.Пєхоти. – К. : А.С.К., 2001.
  2. Селевко, Г.К. Энциклопедия образотворчих технологий [Текст] : в 2 т. Т.1. / Г. К. Селевко. – М. : НИИ школьных технологий, 2006. – 816 с.. – С.140 - 163.
  3. Ягупов В.В. Педагогіка [Текст] : навч. посіб. / В. В. Ягупов. – К. : Либідь, 2002. – 560с. – С.269 - 270.

Інформаційні ресурси

1.             Всё для преподавателей [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://almamater.com.ua/

2.             Інформація для викладачів. Новини освіти та науки, публікації та статті, лекції, методичні матеріали [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.osnova.com.ua/

3.             Відповіді на питання до екзамену з педагогіки [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://pedagogikaua.blogspot.com

4.             Педагогіка На сайті розміщені матеріали, що стосуються вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://pedagogika.at.ua

 

Хід заняття

1. Вступна частина

- організаційний момент;

- повідомлення мети заняття.

2.  Навчально – дискусійна частина

(дискусія за питаннями плану)

План

1. Історичний екскурс до джерел педагогіки співробітництва.

2. Загальний аналіз традиційної системи навчання.

3. Загальна характеристика педагогіки співробітництва.

4. Порівняльний аналіз педагогіки співробітництва з традиційною системою.

- Виступи з питань плану доповідачів та опонентів.

- Обговорення повідомлень студентів, пояснення і уточнення.

3. Заключна частина.

-  підведення підсумків, мотивована оцінка роботи студентів та їх доповідей;

-  пояснення завдань наступного заняття.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Повторити з педагогіки тему «Особистісно орієнтоване навчання».

2. Опрацювати запропановані джерела.

3. Підготувати відповіді на питання плану в письмовій формі.

 


ДОДАТОК

ТЕМА: Педагогіка співробітництва.

На подолання недоліків традиційного навчання спрямована педагогіка співробітництва –«напрям педагогічного мислення і практичної діяльності, мета якого демократизація й гуманізація педагогічного процесу».

Педагогіка співробітництва набуває популярності в сучасній європейській освіті, яка своєю головною метою вважає надання особистості потужної життєвої мотивації, формування її потенціалу як системи творчих здібностей і передумов їх реалізації, виховання її впевненої у своїх правах і свідомого в обов’язках, надання їй автономності як запоруки її самоактуалізації.

На думку деяких авторів, сутність педагогічного процесу полягає у співробітництві педагога з дитиною. Для таких педагогів характерні доброзичливе ставлення до суб’єктів учіння, прагнення адекватно оцінити їхні можливості, збагнути мотиви поведінки, стимулювати творчість, особисте зростання і гідність, а також здатність підтримувати соціально спрямований морально–психологічний клімат у навчальній групі.

Педагогіка співробітництва спрямована на подолання в школі формалізму,

догматизму, казенщини. ЇЇ називають новою методикою, педагогічним кредо,

технологією навчання.

Автори педагогіки-співробітництва – педагоги-новатори Ш.О.Амонашвілі,В.Ф.Шаталов, Є.М.Ільїн, С.М.Лисенкова, І.П.Волков, М.П.Щетінін та ін..

Основні ідеї педагогів-новаторів

Ставлення до учнів під час занять. Перед вчителем стоїть важливе завдання : залучати

дітей до загальної праці учіння, викликати у них радісне почуття успіху, руху вперед,

розвиток. Педагогіка співробітництва робить упор  залучення дітей до навчання, на спільну працю вчителя і дітей, партнерство вчителя і дітей в процесі навчання. Навчання без примусу. Один з принципів педагогіки співробітництва – зняти почуття страху у учнів на уроці, зробити його розкутим, вільним, впевненим в своїх силах, бачити в ньому повноцінну і здатну до творчості серйозну людину. За словами В.О.Сухомлинського, інтерес до навчання є тільки там, де є натхнення, яке народжується від успіху.

 Ідея складної мети. Вчителі підтримують з дітьми на уроці дух співробітництва, висувають перед дітьми складні цілі, роблять наголос на її винятковій складності та

переконують дітей в тому, що мета буде досягнута, тема добре вивчена.

Учнів в цьому випадку об’єднує не просто мета – мета сама по собі може бути і не такою вже цікавою, - а саме віра в можливість подолати труднощі.

Ідея опори. Вчителі включають в предметно-словесну інформацію різноманітні опорні сигнали, які є засобами розвитку пам яті, логіки, просторової уяви, алгоритмічних форм мислення (опорні сигнали - В.Ф.Шаталов, різноманітні схеми - С.М.Лисенкова, опорні деталі – Є.М.Ільїн).

Ідея вільного вибору. Вільний вибір дає можливість подолати нерівномірність розвитку окремих якостей особистості школяра, досягати гармонійного розвитку і створити умови для розвитку природних здібностей. Приклади вільного вибору: В.Ф.Шаталов задавав учням багато задач і вони самі вибирають для розв’язання будь які з них; у С.М.Лисенкової  діти самі вибирали для розв’язання складні слова, які вчитель повинен написати на дошці; І.П.Волков давав учням тільки тему, а вони самі визначали, який предмет зробити та з якого матеріалу.

Ідея випередження. Традиційно вчитель на уроці повторює матеріал і пояснював новий, він знав лише «вчора» і «сьогодні». Педагогіка співробітництва спрямована на засвоєння матеріалу, який буде вивчатися в майбутньому.

Ідея крупних блоків. Досвід показує, що коли  матеріал зводиться в крупні блоки, то

з являється можливість збільшити об’єм матеріалу, який вивчається, при різкому зменшенні навантаження на учня.

Ідея відповідної форми. Урок відповідає формі предмету, який вивчається. На уроках математики – жодного зайвого слова, розповідь вчителя повинна бути абсолютно точною. На уроках творчості можливий шум…

Ідея самоаналізу. На уроках вчити учнів індивідуальному і колективному самоаналізу.

Ш.О.Амонашвілі спеціально вчить маленьких дітей оціночним діям і судженням. Його учні на уроках перевірять і оцінюють роботу товаришів, рецензують письмові роботи один одного. При цьому вони користуються еталонами, щоб їх судження були змістовними.

Інтелектуальний фон класу. У вчителів, які творчо працюють, в класі панує загальне прагнення учнів до знань, до досягнення високих цілей. На загальні цілі та цінності класу впливає його інтелектуальний фон (термін В.О.Сухомлинського). Він не дозволяє відлучити і відучити учнів від труднощів, від розумового напруження, від евристичних радощів.

Особистісний підхід. Вчителі використовують такі прийоми, при яких кожен учень відчуває себе особистістю, відчуває увагу вчителя особисто до себе. Це відображається в тому, що кожен учень на кожному уроці одержує оцінку своєї праці, сам обирає собі завдання. Ніхто не ображає його підозрами в нездатності виконати завдання, всі захищені в своєму класі.

У скандинавських країнах педагогіку співробітництва називають педагогікою діалогу, яка орієнтується на принципи педагогічного досвіду бразильського педагога Паоло Фрейде. Сутність такого діалогу полягає в гнучкій зміні орієнтації педагогічного впливу на учнів, який здійснює вчитель, виходячи із моральних принципів і загальнолюдських цінностей. Педагогіка діалогу виокремлює вчителя як провідну фігуру успішної педагогічної взаємодії з учнями й покладає на нього відповідальність оперативно враховувати особистісні якості вихованців, що постійно змінюються під впливом зовнішніх обставин та індивідуального зростання.

Основні характеристики педагогіки співробітництва добре висвітлюють під час її порівняння з традиційною педагогікою. Аналіз цих двох протилежних дидактичних концепцій навчання наведено у таблиці.

Порівняльний аналіз традиційного навчання і педагогіки співробітництва

Традиційне навчання

Педагогіка співробітництва

Найбільша мета дидак4тичного заходу – засвоєння знань, вироблення навичок та вмінь, розуміння навчального матеріалу

Основна мета дидактичного заходу – розвиток інтелектуальних  духовних і фізичних здібностей, формування інтересів, мотивів, наукового світогляду

Зміст дидактичних заходів – знання передбачені навчальними програмами предметної підготовки і певний навчальний матеріал

Зміст дидактичних заходів – засвоєння способів пізнання, перетворень у навколишньому середовищі та у собі

Рушійні сили навчання – погрози, заборона, накази, адресування, оцінка тощо.

Рушійні сили навчання – радість творчості, відчуття свого духовного й інтелектуального збагачування, вдосконалення тощо

Основні методи навчання – пояснення, вправи, зубріння, дії за взірцем

Методи навчання – спільна діяльність, пошуки, евристична бесіда, різноманітні форми співробітництва суб’єктів навчального процесу

Основна форма роботи – фронтальна

Основна форма роботи – спільний пошук, вибір оптимальних варіантів вирішення навчально – пізнавальної проблеми, переваги групових та індивідуальних форм роботи над фронтальною

Роль суб’єкта викладання – роль всевладного і всезнаючого  начальника над об’єктом навчання

Основна роль суб’єкта викладання – помічник, старший, більш досвідчений товариш, порадник і соратник учнів у пошуках істини

Головний обов’язок суб’єкта викладання – повідомлення знань у такій формі, щоб полегшити їх засвоєння

Головний обов’язок суб’єкта викладання – організація і залучення суб’єктів учіння до активного процесу вирішення різноманітних дидактичних завдань

Основна функція об’єктів навчання – запам’ятати ці знання, відповісти на запитання суб’єкта й отримати за це оцінку

Основна функція суб’єктів учіння – активно співробітничати в колективній праці, постійно вдосконалювати себе

Кінцевий результат учіння – відповідність знань, навичок і вмінь об’єктів навчання запрограмованим стандартам яка з’ясовується під час певного контролю

Головний результат учіння – здатність суб’єкта учіння самостійно переносити здобуті знання  в нові ситуації розуміти та вдосконалювати себе, опанувати професійну майстерність