Основи психодіагностики молодшого школяра

Щоб успішно навчати і виховувати учня, потрібно знати його вікові та індивідуальні психологічні особливості. Студент повинен навчитися вивчати учня, складати його характеристику і користуватися її даними в своїй навчально-виховній роботі з дітьми.

1. Вивчення учня і складання його характеристики проводиться за нижче­поданою схемою, яка є орієнтовною програмою вивчення вікових та індивідуальних особливостей учня. Користуючись схемою, потрібно керуватися в першу чергу назвами її розділів і підрозділів, які для глибшого розуміння їх суті і змісту більш-менш детально розкриваються в ряді питань. Розділи схеми і особливо питання, в яких кожний розділ розкривається, можуть бути звужені або розширені.

1. Протягом педагогічної практики студент повинен вивчити одного учня того класу, в якому він проводить свою навчальну і виховну роботу, та скласти на нього характеристику. Доцільно вибирати такого учня, який більш-менш виразно різниться своїми індивідуальними психологічними особливостями.
2. Вивчати учня треба в процесі його діяльності (навчальної, трудової) в школі і поза школою, у безпосередньому навчально-виховному контакті з ним студента. Перед тим, як почати вивчення учня, необхідно ґрунтовно позна­йомитися зі схемою вивчення.
3. Вивчення учня слід здійснювати такими шляхами:

- ознайомлення зі шкільною документацією (класний журнал, особова справа, медична картка ) про успішність учня, стан його здоров'я, відвідування ним школи, з його попередніми характеристиками;

- бесіди про особливості учня та його поведінку з класним керівником, учителями-предметниками, бібліотекарем, керівником гуртка, який учень відвідує, та ін.;

- бесіди з батьками про особливості учня, його захоплення, поведінку вдома, про труднощі, з якими зустрічаються батьки в його вихованні, ознайом­лення, у разі потреби, з родинно-побутовими умовами життя учня;

- бесіди з учнем про прочитані ним книжки, про те, які види діяльності його найбільше цікавлять, про його улюблених героїв, про мрії, про товаришів і характер товаришування і т.ін.;

- спостереження за розумовою діяльністю і поведінкою учня на уроках, під час дозвілля (на перервах, вечорах, екскурсіях тощо).

5. Дані педагогічних спостережень, анкетування, тестування та ін. слід систе­матично й ретельно фіксувати в щоденнику педагогічної  практики.

1. Характеристика повинна спиратися на опрацьовані результати дослідниць­кої роботи, виконаної студентом, мати зв'язний характер, а не бути відповіддю на запитання, що подаються в схемі. У висновках слід визначити найважливіші психолого-педагогічні завдання, які стоять перед класним керівником в його виховній роботі з конкретним учнем, та рекомендації щодо шляхів подальшої роботи з цим учнем.

Характеристика учня, складена студентом-практикантом, обов'язково візується класним керівником і здається наприкінці педагогічної практики своєму керівникові практики для оцінки.

Програма вивчення учнів і складання характеристики

Джерело: Педагогіка : [Текст] хрестоматія  / Уклад. Кузьминський А. І., Омеляненко В. Л.  – К. :Знання - Прес., 2003. – С.340-341

1.      Демографічні відомості:
прізвище, ім’я та по батькові; день, місяць, рік народження; прізвище, ім’я та по батькові матері і батька, їх професія, місце роботи, займана посада, домашня адреса, телефон.
2.      Умови розвитку і виховання в сім’ї:
склад сім’ї, матеріально-побутові умови, вплив батьків на виховання дитини, їх психолого-педагогічна культура, ставлення до школи.
3.Рівень фізичного розвитку:
стан здоров’я, володіння санітарно-гігієнічними навичками, спортивні інтереси, потреби.
4. Моральні якості:
загальний рівень морального розвитку, знання морально-етичних норм і правил; рівень особливості спілкування з молодшими, ровесниками і старшими, рівень правової й екологічної культури, здатності до самооцінки; особливості прояву дисциплінованості, відповідальності.
 5. Розумовий розвиток:
загальний розумовий розвиток, рівень інтелекту, потенційні розумові можливості, інтереси, схильності, ставлення до навчальної діяльності; сформованість мотивів навчання; рівень володіння методами і прийомами самостійної пізнавальної діяльності; успішність, її адекватність розумовим можливостям.
  6. Психічний розвиток: потреби і рівень сформованості культури мовлення, відчуттів, сприймання, пам’яті, мислення, уваги, почуттів, волі; особливості прояву характеру; здібності; темперамент.
  7. Трудове виховання: сформованість ставлення до праці, її різних видів, мотивів трудової діяльності; рівень володіння уміннями і навичками в різних видах праці;
   8. Естетична вихованість: сформованість естетичних почуттів та вмінь, інтереси і схильності в різних видах мистецтва.
  9. Загальні психолого-педагогічні висновки: позитивні якості сформованості особистості з погляду її всебічного гармонійного розвитку; недоліки і складності у соціально-психологічному становленні вихованця, їх причини, шляхи і засоби подолання; рекомендації індивідуального підходу і заходів виховного впливу.

  Схема  характеристики особистості учня

І.  Загальні відомості про учня.

-        батьки учня, де вони працюють, їх освіта;

-        соціально-побутові і житлові умови сім’ї: режим життя і дозвілля дитини вдома, взаємини між батьками і дітьми, ступінь участі дітей у трудовому житті сім’ї, друзі та знайомі дитини за місцем проживання і їх вплив на учня.

-        стан здоров’я учня. Чи мала дитина захворювання, які залишили слід і заважають нормальному розвитку дитини. Який стан здоров’я учня зараз (за висновками шкільного лікаря).

ІІ.  Загальний рівень розвитку учня. Успішність учня, його ставлення до навчальної роботи. Рівень дисциплінованості, інтереси і схильності, характер і вольові якості учня, його здібності.

1. Загальний розвиток учня. Культура мови і володіння усним і письмовим словом, багатство словника. Начитаність. Регулярність і систематичність читання. Чи читає газети? Широта і стійкість читацьких інтересів, як часто відвідує музеї, театри, кіно, клуби, стадіони? Які газети і журнали читає? Які літературні твори прочитав?
2. Ставлення учня до занять у школі. Чи регулярно відвідує заняття? Чи уважний на уроках? Чи систематично готує домашнє завдання?? Чи вміє самостійно організувати свою навчальну працю? Чи піклується сам про засвоєння домашнього матеріалу? Як ставиться до трудового навчання? До якої саме праці виявляє інтерес? Яку професію хотів би здобути?
3. Успішність учня. Як встигає учень з різних предметів? Які предмети даються йому легко, з яких він не встигає і чому? Які предмети любить? Чи може учень вчитися краще й що для цього необхідно?
4. Інтереси і нахили учня. Навчальні інтереси, спеціальні інтереси в галузях літератури, науки, мистецтва, техніки, спорту. Широта інтересів та їх характер. Глибина і стійкість інтересів. Які гуртки і спеціальні дитячі установи відвідує. Чи пов’язані інтереси учня з вибором його майбутньої професії.
5. Рівень дисципліни учня. Знання і виконання «Правил для учнів». Чи прищеплені учню звички культурної поведінки і гігієнічні навички? Основні негативні риси в поведінці учня.

ІІІ.  Громадська робота учня.

1. Участь у громадській роботі класу і школи. Чи цікавиться учень життям класу і школи. Чи цікавиться учень життям класу і в якій мірі бере активну участь у громадській роботі?
2. Характер виконання громадської роботи, схильність, звичка доводити роботу до кінця, вміння залучати до роботи інших учнів. Чи має учень організаторські здібності.
3. 3.      Місце учня в колективі. Чи зв’язаний з колективом класу, чи відірваний від нього? Ставлення до нього учнів класу. Чи користується авторитетом учнів, за що?

ІV.  Основні риси особистості учня.

1. Громадська свідомість учня. Основна спрямованість його ідеалів і прагнень. Вміння втілити свої ідеї в конкретні справи: в навчання, громадську роботу. Мотиви навчання і громадської роботи учня.
2. Моральні якості учня. Інтерес до подій в країні. Готовність надати допомогу своїй школі і країні. Почуття колективізму, почуття обов’язку і відповідальності, правдивість, чесність, принциповість, скромність і т.д. Ставлення до батьків і членів сім’ї, ставлення до вчителів і учнів. Чи виявляє чуйність, увагу до своїх товаришів, надає їм допомогу? Як ставиться до дітей інших національностей.
3. Вольові риси характеру: цілеспрямованість, активність, рішучість, сміливість, самостійність, ініціативність, організованість; витримка, самоконтроль, впевненість в собі, дисциплінованість, стійкість, наполегливість, завзятість, мужність; неорганізованість, слабовольність, пасивність, байдужість до всього.
4. Особливості темпераменту школяра і його психічних процесі. Сила, врівноваженість і жвавість, протікання нервових процесів. Швидко чи повільно дитина реагує на питання, говорить, працює? Працюють процеси збудження чи загальмування? Чи легко учень переключається з однієї справи на іншу? Які особливості інтелектуальних і емоційних процесів: мови, уваги, пам’яті?

Висновки:

1. На які саме сторони особистості учня треба звернути увагу у виховній роботі; в навчанні, в загальному розвитку, у моральних і вольових якостях.  
2. Що треба мати на увазі у ставленні до нього (в колективі і наодинці).
3. Яких профілактичних заходів треба вжити в школі і в сім’ї.